Кавові почуття.

У кожної кави свої є відтінки
До кожної кави свої є ключі
Від стиглого віскі до ніжної пінки
Нестримне бажання, що кличе вночі.
 
Бадьорить, гірчить неспокійний еспресо
Розмова із ним наче сповідь життя
Весела фієста чи траурна меса –
Примарні обличчя дзеркального я.
 
Лате – наче мрії, легкі та безмежні,
На крилах надії збуваються сни,
Щоденних турбот ніч загасить пожежі
І вийдуть на варту стрункі ліхтарі.
 
Айріш кава – є ірландці?
Це енергія вогню
Запальні дівочі танці:
Грай, скрипаль, за все плачу!
 
Капучіно – закохайтесь
І життя усе твоє,
Та однак, не переймайтесь:
Пінку з’їв, ну от і все.
 
Мокко – з чорним шоколадом
Однозначно не скажу,
Ночі пряну насолоду
Наодинці тільки п’ю.
 
І рістретто – як прозріння
Все життя в один ковток
Як мурахи під склепінням
Біжимо, все швидше крок.
 
Та з любов’ю все інакше –
Ти її готуєш сам.
Що робити знаєш краще
Бо ти майстер – ти гурман.

 

Николай Буркацкий.

 

 

 

 

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить